词典闭囚
闭囚
词语解释
闭囚[ bì qiú ]
⒈ 关押;囚禁。
引证解释
⒈ 关押;囚禁。
引唐 沉佺期 《伤王学士》诗:“闭囚断外事,昧坐半餘期。”
相关词语
- zhōu bì周闭
- jī qiú羁囚
- fǎn bì反闭
- qín qiú禽囚
- bì jìng zì shǒu闭境自守
- bū qiú逋囚
- qiú shǒu sàng miàn囚首丧面
- shī qiú诗囚
- yōu bì幽闭
- yōng bì拥闭
- lǜ qiú虑囚
- fēng bì liáo fǎ封闭疗法
- bì hé diàn lù闭合电路
- mì bì密闭
- qiú zhí囚执
- bì fèi闭废
- bì guān zì shǒu闭关自守
- bì kǒu bù tán闭口不谈
- bì mù sāi cōng闭目塞聪
- xiàn qiú献囚
- bì mì闭密
- shuān mén bì hù闩门闭户
- bì kǒu闭口
- jū qiú拘囚
- qiú lǔ囚虏
- qiú chē囚车
- fàng xiāo qiú fèng放枭囚凤
- shēn bì gù jù深闭固拒
- biàn bì便闭
- bì guān jué shì闭关绝市