词典垂絶
垂絶
词语解释
⒈ 临终。
⒉ 接近危亡。
国语辞典
垂绝[ chuí jué ]
⒈ 将死。
引宋·周?《清波别志·卷下》：「历叙多年不为人作碑志，所辞拒者数十家，后复辞刘原父垂绝之托。」
相关词语
- jiè jué界絶
- jué shèng qì zhī絶圣弃知
- jué qún絶羣
- chuí jīng垂精
- jué xīn絶新
- jì jué继絶
- chuí jiè垂戒
- jué wéi絶韦
- yàn jué厌絶
- è jué阏絶
- chuí chuí垂垂
- chuí luó垂螺
- jué xù絶续
- chuí xián yù dī垂涎欲滴
- xuán chuí悬垂
- jué jù絶句
- jué jué诀絶
- chuí bó垂箔
- yán yǔ lù jué言语路絶
- jué kū絶哭
- chuí zhū垂珠
- jué cháng絶膓
- miào jué妙絶
- jué jiào絶叫
- ruì cuò wàng jué鋭挫望絶
- jué jǐng絶景
- ài jué隘絶
- shuò jué铄絶
- wēi chuí威垂
- chuí suí垂绥