词典吹哨
吹哨
词语解释
吹哨[ chuī shào ]
⒈ 发出口哨声或哨子声。
例他们不断吹哨，打红灯，设法警告司机。
英whistling;
相关词语
- chuī chí吹篪
- mǎ shào马哨
- biān chuī边吹
- xún shào巡哨
- hú chuī胡吹
- jīn chuī金吹
- chū shào出哨
- biān shào鞭哨
- yīn fēng chuī huǒ因风吹火
- chuī suǒ吹索
- zhú gān shào竹竿哨
- wā míng gǔ chuī蛙鸣鼓吹
- miào chuī妙吹
- chuī máo jiàn吹毛剑
- qīng chuī清吹
- wǎn chuī晩吹
- chuī hū吹呼
- liǎng bù gǔ chuī两部鼓吹
- chuī wǎng yù mǎn吹网欲满
- chuī lěng jī吹冷齑
- shào shào哨哨
- nuǎn chuī暖吹
- huā lǐ hú shào花里胡哨
- zuǒ shào左哨
- shào sī哨厮
- chuī nòng吹弄
- chuī tán gē wǔ吹弹歌舞
- chuī dàng吹荡
- shào hú哨壶
- shī cháng gǔ chuī诗肠鼓吹