词典法时
法时
词语解释
法时[ fǎ shí ]
⒈ 犯法之时。
引证解释
⒈ 犯法之时。
引《汉书·孔光传》：“令，犯法者各以法时律令论之，明有所讫也。”
颜师古 注：“法时，谓始犯法之时也。”
相关词语
- shí zàn时暂
- shí jú时局
- wéi shí违时
- kuāng sú jì shí匡俗济时
- shèng shí圣时
- shí èr shí pán十二时盘
- dà fǎ xiǎo lián大法小廉
- wú bǔ yú shí无补于时
- miù fǎ谬法
- shí guāng时光
- chāng shí昌时
- sì shí zhǔ四时主
- xuán fǎ悬法
- kè fǎ课法
- shí huì时晦
- fǎ bù ē guì法不阿贵
- yī wǎn fàn shí一碗饭时
- shí yí shì qiān时移事迁
- shí mù时暮
- shí zé时泽
- ān shí chǔ shùn安时处顺
- hè hè shí míng赫赫时名
- jīn fǎ禁法
- shí shàng时上
- shí yùn bù qí时运不齐
- fǎ yuán sì法源寺
- fāng shí芳时
- shí qù时趣
- tiáo shí髫时
- jì pín fǎ济贫法