词典时轨
时轨
词语解释
时轨[ shí guǐ ]
⒈ 当时的规矩或法度。
引证解释
⒈ 当时的规矩或法度。
引清 曾国藩 《送郭筠仙南归序》：“若夫自揣既熟，而或不达於时轨，是则非余之所敢知也。”
相关词语
- shí zàn时暂
- shí jú时局
- wéi shí违时
- kuāng sú jì shí匡俗济时
- shèng shí圣时
- shí èr shí pán十二时盘
- wú bǔ yú shí无补于时
- shí guāng时光
- chāng shí昌时
- sì shí zhǔ四时主
- yīn móu bù guǐ阴谋不轨
- àn guǐ案轨
- shí huì时晦
- guǐ dǎo轨蹈
- yī wǎn fàn shí一碗饭时
- shí yí shì qiān时移事迁
- shí mù时暮
- shí zé时泽
- guǐ guǐ轨轨
- ān shí chǔ shùn安时处顺
- hè hè shí míng赫赫时名
- guǐ dù轨度
- shí shàng时上
- shí yùn bù qí时运不齐
- fāng shí芳时
- shí qù时趣
- guó guǐ国轨
- tiáo shí髫时
- shí shí kè kè时时刻刻
- lóng guǐ隆轨
皖公网安备 34011102001509号